ХЛЄБЗАВОД Бієнале. Універсальні цінності – не універсальні: те, що бачиться добром та злом в очах одного, перед іншим постає у протилежному значенні. Сьогодні людство стоїть перед загрозою втрати вектору життя, через відсутність очевидних «правильних речей», і вимушене шукати хоч щось універсальне деінде.

Ми проголошуємо нову універсалію! ХЛІБ – це їжа для всіх: митців та робочих, багатих та знедолених, лівих та правих, толерантних та радикальних. ХЛІБ – річ проста і зрозуміла: матеріальна, присутня, смачна, необхідна.

ХЛІБом та видовищами римські імператорів приборкували народні маси. Від діда-прадіда ми зустрічаємо бажаних гостей ХЛІБом-сіллю. «Якщо в них нема ХЛІБа, хай їдять тістечка!», – вигукувала Марія-Антуанетта з балкона Версалю оскаженілим містянам.  У «депресивні» американські 20-ті, на робочих демонстраціях в Ізраїлі народ скандував: «роботи і ХЛІБа». Більшовики обіцяли народу «Миру, землі і ХЛІБа». Бітники Британії використовували слово ХЛІБ як евфемізм для грошей.

Набуваючи різних конотацій від епохи до епохи, від культури до культури, ХЛІБ залишається тією універсалією, що здатна задовольнити запит на чесне, зрозуміле й одвічне – втамування голоду. «ХЛІБа насущного дай нам сьогодні» – моляться мільярди людей на планеті й Господь до них сходить тілом своїм. ХЛІБ буде скрізь, вчора, сьогодні і завтра саме тим, чим йому і належить бути – головою всього.

ХЛІБЗАВОД Бієнале – виставка, метою якої ми бачимо універсалізацію мистецтва, означення його дійсності, незмінності й необхідності тут і тепер, як ХЛІБа, яким голодний наповнює, хоча й не тіло, але себе.

Сучасне мистецтво різне: провокативне й нецікаве, змістовне й банальне, правдиве й ілюзорне, – але завжди приречене на свою присутність у нашій реальності. Ігнорувати його важко, особливо, якщо кожен прояв – відповідь на сьогодення – інтимний й особистий або публічний й політичний. Про універсальність мови сучасного мистецтва навряд чи можна говорити однозначно – не всі погодяться з революційністю Дюшанівської Мони Лізи на рівні з Джокондою да Вінчі. Однак, мистецький акт як спосіб говорити й чути, спосіб бачити і відчувати – універсальний. Саме тому він, так само як ХЛІБ повинен бути сьогодні!

Універсальні цінності спрямовують нас по життю, формують кола однодумців, уможливлюючи спільні проекти, метою яких завжди постулюється зміна світу на краще. Ми постулюємо цінності мирні й неруйнівні – ХЛІБ і мистецтво – творити й наповнювати. Але ми не перші й не останні. ХЛІБ і мир вже обіцяли століття тому всьому світові комуністи, але склалось інакше. Переартикуляція мирного ХЛІБа (та й мистецтва, бо всі ми пам’ятаємо його експлуатацію комуністами) не звільняє нас від минулого. Мирні революціонери-спостерігачі – ось наша роль у полі нових універсалій і в полоні власної історії.

Назвою цьогорічного ХЛІБЗАВОД Бієнале є «ДЕкомуніЗА». Якщо ви згодні з тим, що наше минуле – це те, завдяки і всупереч тому існуємо ми сьогоднішні, якщо ви згодні з тим, що творити краще, ніж руйнувати, якщо ви згодні з тим, що наболіле треба вивільняти, а набридле – змінювати, –  долучайтесь!

«ДЕкомуніЗА» Бієнале присвячене нескасовності скасування [комуністичного минулого]. У цьому процесі ми приречені на ревіталізацію через знищення, бо, фактично, це відрізання хворої, але важливої кінцівки, всохшого коріння, частини нас самих для того, щоб бути іншими, жити наново, зберігши власну історію чи зрікшись її. Право на оцінку цього минулого має кожен і не має ніхто водночас. Будь-яке слово «за» чи «проти» буде порожнім словом, бо в чужих устах змінить своє значення. А хіба не через це універсалія «добро» дискредитована на користь «ХЛІБа»?

Метою «ДеКомуНіЗа» є створення вільного середовища, у якому всі позиції та візії будуть почуті однозначно та без гіперінтерпретацій, бо лише творчість – єдиний засіб для художника реагувати на світ. Сьогодні ми спостерігаємо за тим, як точково, але дуже радикально право на свободу творчості у художників забирають. Це симптом хвороби, яку поки важко номінувати, але можна схарактеризувати: вона спричинена травмою, яку суспільство прагне витіснити. Ім’я цієї травми – знання.

Цар Едіп у трагедії Софокла виколює собі очі, які його обманювали, бо не впізнали у вбитому подорожньому батька, а в новій дружині – матір. Сьогодні суспільство так само прагне покарати себе фактичною сліпотою за власні помилки. Декомунізація як процес знищення останніх свідків минулого, очей, які не побачили у ньому зла, видається шансом спокутувати це зло. Травматичне, непросте й болісне знання потрібно забути, не озиратись у його сторону й не дозволяти робити це нам. Саме така логіка обмеження мистецької свободи, свободи згадувати й рефлексувати, щоразу актуалізуючи травматичне як факт суспільної біографії.

Існування цієї логіки не виправдовує її неможливості й парадоксальності. Ми не хочемо забувати й витісняти, не хочемо осліплювати себе через те, що сталось, бо воно минуло. Ми сьогоднішні не можемо скасувати свої вчорашні дії. Та й чи потрібно це? Едіп до смерті залишався сліпим, але від цього батьки його не ожили. Ми можемо припинити апелювати до минулого, але від цього воно не зміниться, й не змінимось ми сьогоднішні, бо колективна пам’ять – це надовго.

«ДЕкомуніЗА» – це протест проти замовчування. Це бієнале-полілог: ми прагнемо зрозуміти, як можна, зважаючи на вербальне й образне, пережити минуле й рухатись вперед. Ми хочемо з’ясувати, чи можлива реабілітація «добра» поруч з новопроголошеною універсальністю мирного «ХЛІБа». Ми запрошуємо кожного не мовчати сьогодні, аби завтра було іншим – кращим або, хоча б, новим. Щоб суспільство подивилось на універсальні категорії і невиправдані цінності, підваживши стереотип і прийнявши можливість незвичного. Щоб тягар минулого не вливав на дискурс «майбутнє».

Відтак, ми оголошуємо open-call на участь у ХЛЄБЗАВОД Бієнале. Жодних концептуальних, стильових, формальних чи будь-яких інших обмежень щодо робіт немає. Будь-яка авторська візія, окреслена темою декомунізації, суб’єктивна оцінка – засудження чи схвалення, переосмислення чи репрезентація цього явища у ваших роботах будуть прийняті та, в подальшому, розглянуті для участі у Бієнале. Міфи, тлумачення, експерименти й наслідки – все це сприятиме конструктивному полілогу про те, що хвилює суспільство – про вчорашнє, теперішнє і можливості змін.

Час подачі заявок на конкурс: з 14 грудня по 15 вересня 2019 року.

Щоб подати заявку, надішліть електронний лист за адресою hlebzawod@gmail.com. Лист повинен містити: Заявка додається до листа у файлі Word.
– ІП та вік;
– Посилання на сайт, соц мережі;
– контактний телефон, e-mail;
– фото, назву та опис проекту.


Phone:

+8 (063) 02 83 501 

Address:

Ukraine / Kyiv/ Kyrylivska 65 b

Visit:

  • Facebook Социальной Иконка
  • YouTube
  • Instagram Social Иконка
  • Pinterest
  • Trip Advisor Social Icon