9 вересня в Народному Музеї Хліба рамках святкування його 36-ти ліття відбулася екскурсія.

Що може бути банальніше, ніж захід від «Хлєбзаводу» в Музеї Хліба, хоч й національному, де треба ходити по радянській будівлі серед експонатів з хліба та портретів Кобзаря.


Ніхто не очікував, що захід перетвориться в екскурсію по визначних пам'ятках Національного Еколого-Натуралістичного Центру. Народу, як і очікувалося було мало, його практично не було, а оскільки екскурсія по музею ведеться тільки від 10 осіб, так заведено, то нам довелося сплатити, як за десятьох. Екскурсовод виявився зі знанням своєї справи. Ні справа його було не в знаннях місцевих експонатів, а в тому, як він намагався догодити нам. Він не орієнтувався в експонатах музею, але розповів, що експозиція постійно оновлюється, а старі експонати просто викидаються.


Сама виставка, звичайно шалено цікава, і для всіх охочих її можна подивитися за помірну плату 365 днів в році. Тільки вам доведеться записуватися заздалегідь, і не забудьте придумати причину, по якій ви хочете відвідати цю експозицію, бо місцевих мешканців не влаштовує просте відвідання і перегляд експонатів, для них потрібна причина. У нашому випадку спрацювало те, що ми художники і дуже великі поціновувачі хліба!
Розглянувши всі стенди з описами, побачивши на власні очі всі можливі види караваїв, булочок і бубликів, почалося щось неймовірне. На наші досить прості запитання, що, де в якому регіоні сталося, з чого виготовляли, наш екскурсовод виявився абсолютно не обізнаний в темі. Зі словами: «Я не завідую цим відділом», - він плавно почав нас випроваджувати з цього залу, заради якого власне ми і прийшли. Це було настільки несподіваного для нас, що ми злегка остовпіли, але, зробивши пару знімків, вирішили по вузьких коридорах. Виявляється, у Києві є місце, де можна не тільки подивитися експонати хліба і дізнатися його історію. Наш милий дядечко, з ентузіазмом, швидкими кроками, повів нас по всіх місцевих визначних пам'ятках, а їх тут не мало.


В будинку Національного Еколого-Натуралістичног Центру розташовано не тільки музей хліба. Для всебічного розвитку тут є окрема оранжерея, куди власне наш сталкер нас і повів. Це досить невелике приміщення, але його відмінною рисою є те, що в центрі росте величезна пальма у висоту всього будинку. Ми не стали особливо розглядати експонати оранжереї, але на вході відзначили трьох черепах.
Далі він повів нас на один поверх вище і далі по коридору, де різко повернув до однієї з дверей, і ми побачили справжній тваринний куточок. Здавалося, дівчина, яка стежить за тваринами, ніколи і не бачила відвідувачів, настільки вона була здивована нашому візиту. Під її наглядом була одна мавпа, два тхора, кілька равликів, кролик, папуги... Звідсіля нас вже звичайно просто так не виженеш. Але наш екскурсовод вирішив точно відпрацювати всю суму грошей, і розповісти про всі визначні пам'ятки цього закладу, раз вже про хліб він нічого не знав.
І він повів нас назад вниз і круто повернув на право. Ми побачили окреме приміщення з декількох кімнат, де розташовувалися тераріуми зі зміями, черепахами, тритонами, а також акваріуми з досить великою різноманітністю риб. Ми думали, що це екскурсія в музей хліба, а відчули себе як у повноцінному зоопарку. Ти, коли там перебуваєш, дійсно з дитячої цікавості роздивляєшся всіх цих звірят і рибок, тим більше, що колекція досить непогана. Інше питання змісту, але на наші запитання стосовно цього, наш милий розповів лише те, що змій годують мишами і був такий. Йому явно хотілося щось ще нам показати.

Трохи згодом, і давши нам можливість задовольнити своє дитячу цікавість, він все-таки зважився запропонувати нам показати те, що судячи з усього його цікавило найбільше: Школу Народних ремесел! Вийшовши з будівлі, він розповів нам, що в цьому центрі вирощують курей, у них є павич, ми побачили поні, козла і маленьке козеня, а дорогу до школи перекриває скромний, але як нам сказали «дуже велелюбний» осел. Вся дорога до школи обвішана плетінками і роботами з дерева. Взагалі весь парк при центрі досить доглянутий, що чимось нагадує санаторій. Величезні плетінки на деревах, дерев'яні скульптури тварин, живі тварини, доглянутий сад, - тут все досить прозаїчно і при цьому залишає якийсь осад від дитинства. Сама школа, де як виявилося наш провідник працює педагогом з дітьми, досить скромна. Чотири кімнати, всі ті ж самі, трохи радянські, стенди, і роботи дітей, розвішані по стінах. Зрозумівши, що нас не зацікавити розгляданням стін, наш ентузіаст став розповідати, що саме і як він викладає дітям. Коли нашу увагу вже практично було втрачено, він став показувати справжні фокуси, розповідати про столярну майстерню, дітей, в загальному робити все, щоб ми зацікавилися саме його діяльністю в цьому центрі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Після настільки виснажливої, але несподіваної прогулянки, ми все-таки змогли якось заспокоїти дідуся, який так старався нам догодити, що дійшов до фокусів з монетою, за що ми його нишком прозвали Магнето, і попрощалися. Нам видали візитку і побажання заводити дітей і приводити їх в це дивне і несподівано різнобічне місце.
Про хліб ми звичайно дізналися мало, хоч і намилувалися їм сповна, але встигли завести чимало знайомств серед братів наших менших. А кому так любити хліб як не нам!
Кінець листування.
Введіть повідомлення...

 Ілля Чулочніков.

Phone:

+8 (063) 02 83 501 

Address:

Ukraine / Kyiv/ Kyrylivska 65 b

Visit:

  • Facebook Социальной Иконка
  • YouTube
  • Instagram Social Иконка
  • Pinterest
  • Trip Advisor Social Icon